РЕЗОЛЮЦІЯ

Учасників громадських слухань (зборів) мешканців будинків комунальної власності територіальної громади міста Суми (8-12 мікрорайони) – споживачів послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

12 квітня 2011 року                                                                                                             м. Суми

Обговоривши ситуацію, яка склалася у сфері надання і споживання житлово-комунальних послуг у м. Суми та в межах повноважень, передбачених ст..11 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

вирішили

1.      Рекомендувати депутатам Сумської міської ради:

–        скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.09.09 № 484 «Про визначення виконавців/виробників послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми», як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства;

–        терміново визначити виконавців послуг з централізованого опалення, гарячого і холодного водопостачання та водовідведення в м. Суми згідно діючого законодавства та окремих нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема положень до рішення Сумської міської ради від 14.06.2006 року № 32-МР «Про порядок надання населенню міста послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»;

–        на виконання п.4 ст.19 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» терміново переглянути  рішення органів місцевого самоврядування, прийняті за період 2006-2010 років в житлово-комунальній сфері,  та привести окремі з них до норм чинного законодавства;

–        зобов`язати суб`єктів господарювання житлово-комунальної сфери міста укласти (переукласти) поміж собою відповідні договори та договори з кінцевими споживачами, зокрема зобов’язати виконавців послуг з централізованого опалення, гарячого і холодного водопостачання та водовідведення укласти із споживачами – мешканцями багатоквартирних будинків, договори на надання цих послуг у відповідності із Типовим договором до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.05р. № 630, доповненнями, внесеними Постановою КМУ № 933 від 03.09.09р., а також уточненнями та пропозиціями, розробленими громадськими організаціями міста;

–        зобов’язати Балансоутримувача (УЖКГ) провести, у відповідності із Законом України «Про посилення відповідальності за окремі правопорушення в житлово-комунальному господарстві» від 07.02.11р.,  інвентаризацію внутрішньобудинкових і внутрішньоквартирних систем з метою виявлення несанкціонованого підключення додаткових теплових приладів (батарей опалення) на лоджіях, балконах, прибудованих приміщеннях  1-их поверхів багатоквартирних будинків;

–        зобов’язати Балансоутримувача у короткий термін забезпечити необхідний ремонт пошкоджених внутрішньобудинкових системстем по яким подається послуга з централізованого опалення та гарячого водопостачання та їх ізоляцію, з метою усунення та запобігання втрат тепла;

–        зобов’язати Балансоутримувача у централізованому порядку провести навчання персоналу, який у відповідності до температурних умов обслуговує (регулює) лічильники тепла;

–        зобов’язати Балансоутримувача прийняти необхідні заходи щодо забезпечення безперебійної роботи /підключення загальнобудинкових приладів обліку тепла, придбаних за рахунок бюджетних коштів;

–        доручити балансоутримувачу в двохмісячний термін розглянути питання можливості встановлення в багатоквартирних будинках індивідуальних квартирних засобів обліку тепла;

–        скликати спеціальну сесію Сумської міської ради з питань надання житлово-комунальних послуг мешканцям багатоквартирних будинків, зокрема  будинків комунальної власності;

–         запросити на сесію через засоби масової інформації представників громади м.Суми (голів будинкових комітетів, легалізованих в установленому порядку, голів ОСББ, ЖК, МЖК, тощо).

2.      Звернутись до народного депутата Верховної Ради України Даніленка В.А. з запитами стосовно:

–        поновлення функціонування скасованої у березні 2011 року Державної житлово-комунальної інспекції,  з огляду на те, що її територіальні підрозділи, зокрема  Державна житлово-комунальна інспекція в Сумській області, зарекомендувала себе відповідальною державною установою, яка сумлінно та якісно здійснювала контроль за житлово-комунальною сферою міста  та яка конче необхідна споживачам житлово-комунальних послуг для захисту їх інтересів;

–        звернення, в свою чергу, до обласної прокуратури, контрольно-ревізійного управління з метою     з`ясування обставин, чому загальнобудинкові лічильники тепла, придбані за рахунок місцевих бюджетних коштів та встановлені декілька років тому в окремих будинках м.Суми, по цей час не працюють, яка сума коштів на них витрачена, яка  була виділена.

3.      Зобов’язати Виконавців житлово-комунальних послуг:

–        зняття показань лічильників проводити комісійно, у відповідності з ч. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.09 № 529 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»;

–        надавати Споживачам платіжні документи для щомісячної сплати за житлово-комунальні послуги у повній відповідності до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;

–        забезпечити виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.05р. № 630 з доповненнями, внесеними Постановою КМУ № 933 від 03.09.09р. в частині наданння  мешканцям міста Суми в необхідній кількості якісних послуг;

–        оприлюднити по кожному будинку окремо мінімальні норми вхідних параметрів та температурні графіки регулювання теплової енергії для забезпечення контролю за якісним наданням послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

4.      Звернутись до Громадської ради при обласній державній адміністрації з пропозицією провести спеціальне засідання ради з питань якісного надання житлово-комунальних послуг.

  

Голова громадських слухань (зборів)                                                 Рохманова Д.І.

Секретар                                                                                                  Якимець Н.І.

Держміськпромнагляд: Сумські ліфтові організації не мають права займатися ліфтами

04.04.2011 13:36:50

У зв'язку з критичною ситуацією у ліфтовому господарстві з метою комплексного та неупередженого підходу до встановлення причин такого становища, управлінням Держміськпромнагляду по Сумській області спільно з представниками територіальних органів інших областей України була проведена комплексна перевірка спеціалізованих організацій з виконання ними вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час утримання та експлуатації ліфтів в області.

Порушення, які були виявлені під час численних перевірок, вразили навіть досвідчених інспекторів та експертів.

Зокрема, більшість ліфтових організацій не має необхідної матеріально-технічної бази, засобів, приладів та інструментів для належного утримання в технічно справному стані та необхідності проведення якісних і своєчасних ремонтів, обслуговування та експертизи закріплених за ними ліфтів.

Жодна з «ліфтових лабораторій» не має стенду для перевірки обмежувача швидкості ліфта, не вистачає приладів для вимірювання шуму, освітлення, електричних і механічних параметрів ліфтів.

Посадові особи Держміськпромнагляду виявили факти проведення неякісного ремонту і обслуговування ліфтів, експертиз, експлуатації технічно несправних ліфтів. Періодичний технічний огляд 18 ліфтів загалом було проведено організацією, у якій відсутній відповідний дозвіл органів Держміськпромнагляду.

Також було виявлено факт видачі позитивного висновку експертизи за результатами експертного обстеження ліфтів, у якому не вказано залишковий ресурс або продовжений термін безпечної експлуатації ліфтів.

Цікавими, якщо не сказати більше, виявилися обставини, коли працівники експертних організацій, які мали дозвіл на проведення експертизи, одночасно мали такий же дозвіл на виконання роботи по обслуговуванню цих же ліфтів – фактично експертиза носила цілком замовний характер.

 «Якщо говорити своїми словами, то перевірку не пройшла жодна з тих організацій, які безпосередньо відповідають за безпечне користування ліфтами, тобто за нашу з вами безпеку, – говорить начальник управління Держміськпромнагляду по Сумській області Ігор ПАНТЕЛЄЄВ. – То чи варто, нарешті, запитати: на які ліфтові організації можна сьогодні покластися в Сумах, коли жодна з них не в змозі виконувати відповідні роботи?

За порушення, що загрожують життю і здоров'ю громадян та працюючих, були видані приписи на заборону виконання робіт з обслуговування, ремонту, монтажу, технічного діагностування та іншим роботам всім спеціалізованим суб'єктам господарювання області, зокрема ТОВ «Міськсумиліфт», «Сервісліфт-Суми», ТОВ «СКС Консалд» та ін.

Зупинено експлуатацію ще 25 ліфтів у сумських багатоповерхівках. За допущені порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу притягнуто всіх керівників вищезазначених підприємств.

Виходячи з вищесказаного, ситуацію з утримання та експлуатації ліфтового господарства, особливо в обласному центрі, слід вважати критичною, що вимагає негайного реагування, повідомляє прес-служба управління Держміськпромнагляду по Сумській області.

http://sumyinfo.com/3797_gosgorpromnadzor_sumskie_liftovie_organizatsii_ne_imeyut_prava_zanimatsya_liftami.html

Майдан

Переведіть мене через майдан,

Туди, де бджоли в гречці стогнуть глухо,

Де тиша набивається у вуха.

Переведіть мене через майдан.

Переведіть мене через майдан,

Де все святкують, б'ються i воюють,

Де часом i себе й мене не чують.

Переведіть мене через майдан.

Переведіть мене через майдан,

Де я співав усіх пісень, що знаю.

Я в тишу увійду i там сконаю.

Переведіть мене через майдан

Переведіть мене через майдан,

Де жінка плаче, та, що був я з нею.

Мину її i навіть не пізнаю.

Переведіть мене через майдан.

Переведіть мене через майдан

З жалями й незабутою любов'ю.

Там дужим був i там нікчемним був я.

Переведіть мене через майдан.

Переведіть мене через майдан,

Де на тополях виснуть хмари п’яні.

Мій син тепер співає на майдані.

Переведіть мене через майдан.

Переведіть...

Майдану тлумне тло

Взяло його у себе i вело ще,

Коли він впав у центри тої площі,

А поля за майданом не було.

Майдан, Остання пісня старого лірника, Віталій Коротич

Интернет надругался над черной кассой Кремля

01.04.2011 | 17:33

"Деньги всего лишь инструмент" - известная формулировка, в России превратившаяся в эффективное средство политического контроля над обществом. В какой-то момент власть демонстративно посадила тех, кто осмеливался финансировать оппозицию (см. пример Ходорковского), а с остальными сама решала, когда и как финансировать (см. статью Натальи Морарь "Черная касса Кремля" - по-видимому во многом за эту статью корреспондент The New Times Наталья Морарь была выдворена из страны).

Казалось бы, наступила тишь да гладь.

Есть провластные политорганизации, которые обжираются деньгами, изрыгая излишки себе в карманы. Есть конструктивная оппозиция, которой согласованно позволяют финансироваться. И есть независимые политорганизации, которые вертятся, как белки в колесе, стараясь защитить анонимные взносы тех граждан и бизнесменов, у которых есть мужество не быть равнодушными.

В один прекрасный день пришла неожиданность (как водится в последнее время - из Интернета). Алексей Навальный объявил народный сбор средств на сайт РосПил. И собрал!

Далее Милов, Рыжков, Касьянов, Немцов презентуют доклад "Путин. Коррупция" и неожиданно объявляют, что и они основной тираж будут печатать за народные деньги. Тоже объявили о сборе средств. И темпы сбора говорят о том, что тираж несомненно состоится.

И вот что с этим делать?

И там и там сбор прозрачный - отчеты публикуются. И там и там есть наблюдатели (меня пригласили быть наблюдателем за состоянием счета сбора на тираж брошюры). Совершенно ясно, что и там и там собранные деньги будут израсходованы эффективно и лучшим образом.

Здесь начинается самое страшное для обожравшихся провластных кассиров.

Получается, что граждане сумели обойти властные ограничения и сами, по своему решению готовы финансировать оппозиционную и независимую политическую, правозащитную, антикоррупционную деятельность.

Парадокс в том, что сделать негативного ничего с этими деньгами невозможно! Ты можешь посадить Ходорковского, но ты ж не можешь посадить весь народ. Да и поди сунься к народным деньгам с силовиками - за свои кровные народ еще больше возмутится.

Открытый народный сбор средств оказался эффективным средством политического противостояния. Против которого нет абсолютно никаких средств реагирования. Уверен, что практика народной поддержки политических и гражданских инициатив будет расти. Появятся проекты поддержки гражданами отдельных проектов, больших партий или политических кампаний кандидатов в президенты.

Ровно как и во всем мире у нас, наконец-то, будет нормальная политическая деятельность, финансируемая не узкими финансовыми группами, а избирателями. Нет поддержки - не будет и денег. И наоборот.

Два клика на кнопки в интернет-кошельке, 100 рублей хорошему проекту - и колосс на глиняных ногах уже шатается. Сам виноват, колосс, нечего на глине строиться. Прозрачный Интернет идет колонной переводов на черные кассы вертикали.

Олег Козырев, сценарист, блогер

http://oleg-kozyrev.livejournal.com/3423978.html

Третий День победы

Шалаш, Разлив, синяя тетрадь… "Старая армия должна быть заменена всеобщим вооружением народа…" Верно мыслил товарищ Ульянов (Ленин). С древнейших времен право носить оружие было первейшим отличием человека свободного от раба. Правду сказать, вскоре большевики выяснили, что свободные люди имеют один существенный недостаток – ими трудно управлять. Поэтому было решено временно, до момента полной и окончательной победы Добра над Злом, народ разоружить. И полетели из Москвы до самых до окраин телеграммы: "Архиважно и весьма срочно… Провести полное изъятие оружия… Разоружение должно быть проведено неуклонно и во что бы то ни стало..."

Товарищ Сталин заветы Ленина помнил, вождя и учителя любил и почитал. "Ленин, это был такой мужик, левого мизинца которого мы не стоим, мужик, который весь был выкован из нержавеющей стали" (выступление на торжественном приеме в Большом Кремлевском дворце 20 января 1938 г.) И насчет оружия при Хозяине в стране порядок был строгий! Газетка какая-нибудь завалявшаяся с портретом Троцкого – это еще не большая беда, можно и "десяткой" на лесоповале обойтись, но вот револьвер, припрятанный в чулане – это все. Конец, расстрел, "вышка". Да и до расстрела этого дожить надо, а если хочешь дожить – следователя не зли и вспоминай всех-всех-всех, с кем замыслил совершить террористический акт против работников партийно-советского актива.

Так было. По-другому и быть не могло. И вдруг настал такой день, когда стали мужикам винтовки раздавать. Миллионами. И не обрез спрятанный искать, а наоборот – мужиков по самым глухим сибирским деревням собирать: вот вам винтовки, вот "дегтярь" новый, в заводской смазке, да про гранаты, мужики, не забудьте; а денег с вас не надо, все казенное. Могло ли такое быть? Слыханное ли это дело, чтобы тираны народу оружие раздавали, чтобы короли (князья, султаны, падишахи) "подлое мужичье" вооружали? Быть такого не могло – но в реальности было. Эти немыслимые времена вошли в историю под названием "Великая Отечественная война советского народа".

Всякие разные мысли вооруженному человеку в голову приходят, по-другому у него мозги работать начинают, другими глазами он на жизнь глядит. Мало кто те новые мысли записывал, так за него немцы записали, что-то из тех рукописей не сгорело, дошло до наших дней. Вот, например, какие показания дал в немецком плену выдающийся полководец, герой сражений у Шепетовки, Смоленска и Вязьмы, кавалер ордена Ленина, двух орденов Красного Знамени, Герой России (звание присвоено посмертно в 1993 г.) генерал-лейтенант М.Ф. Лукин:

"Сегодня крестьянин, по сравнению с прошлым, не имеет вообще ничего, а средняя зарплата рабочего 300-500 рублей в месяц, на которую он ничего не может купить. Когда нечего есть и существует постоянный страх перед системой, то, конечно, русские были бы очень благодарны за ее разрушение и избавление от сталинского режима…. Если бы Буденный и Тимошенко возглавили восстание, то тогда, возможно, много крови и не пролилось. Но и они должны быть уверены в том, что будет Россия и российское правительство…"

Разумеется, ни Россия, ни "российское правительство" Гитлеру не были нужны. Именно поэтому честные люди от идеи устроить антисталинское восстание в разгар тяжелейшей войны против иноземного захватчика отказались (генерал Лукин – прошу это подчеркнуть тремя жирными чертами – также дальше разговоров не пошел, и с Власовым сотрудничать отказался, да и разговоры эти вел после тяжелейшего ранения и ампутации ноги). Но всему приходит конец, закончилась и та страшная война. Закончилась она полной и безоговорочной капитуляцией Германии. Капитуляцию подписали дважды: первый раз 7 мая во французском Реймсе, затем, поздним вечером 8 мая (в Москве уже начинался новый день) – в Берлине. Так и возникли два разных Дня Победы: первый в Европе и Америке отмечают 8 мая, а второй в России празднуют 9 мая.

Германия капитулировала, внешний враг был уничтожен – а оружие у мужиков осталось. Много оружия. Только в действующей армии (т.е. не считая личный состав внутренних округов, военно-учебных, медицинских и тыловых учреждений) на момент окончания войны в Европе числилось 6,7 млн. человек! И у каждого из них – как минимум пистолет или винтовка. А в дополнение к пистолетам 183 тыс. станковых и 432 тыс. ручных пулеметов, 94 тыс. орудий и минометов всех калибров и систем, 8 тыс. танков и 22 тыс. боевых самолетов. Какое НКВД, какой "Смерш" сможет справиться с такой силищей? Ровным счетом, чтоб не отвлекаться на всякую пулеметную мелочь, у нас выходит по 100 танков и 2500 самолетов на одно областное (краевое, республиканское) Управление НКВД. Вы можете себе представить здание областного Управления, по которому "отработало" 2,5 тыс. боевых самолетов и проползло сто танков?

Я такое представить не могу, а вот товарищ Сталин – мог. Отлично мог, потому как он и сам был не последний человек в ЦК той партии, которая однажды уже направила многомиллионную лавину людей в серых шинелях на разрушение власти и державы. Каждый боец в армии Сталина был или участником, или свидетелем, или – уж в самом крайнем случае – сыном участника или свидетеля революции 17-го года. Помнили эти люди, как стреляли офицеров, как с моста в воду бросали адмиралов, как делили барскую землю, делили власть, потрошили "буржуев" по городам и селам… А опыт – в любом деле великое подспорье.

Конечно, Сталин понимал всю серьезность угрозы, конечно, предпринимал все возможные меры к спасению. С особым усердием работали карательные органы, выявляли, арестовывали и стреляли возможных зачинщиков мятежа; рядовому солдату разрешили "отвести душу" на проклятой немчуре, да и про потребности тела разрешили при этом не забывать. Красным командирам (к тому времени они снова стали "офицерами") дал Сталин волю пограбить, причем по крупному – генералы грузили и вывозили "трофеи" вагонами (без тени смущения в официально объявленный перечень военных трофеев Красной Армии было включено 60 тыс. роялей и пианино, 460 тыс. радиоприемников, 190 тыс. ковров, 265 тыс. настенных и настольных часов). И все же, смею предположить, холодок тревоги не давал уснуть спокойно будущему Генералиссимусу.

Ему тоже было что вспомнить: миллионы раскулаченных, миллионы загубленных "голодомором", десятки тысяч взорванных и разрушенных церквей, бесконечные ряды безымянных могильных холмов по всем островам архипелага лагерей…А уж про слухи и разговоры, которые все громче шли в народе, ему и вспоминать не надо было – на его стол ложились отчеты, которые неумолимо фиксировали нарастающее массовое ожидание роспуска колхозов и даже – ожидание роспуска "родной ленинской партии" (скорее всего, спровоцированное разгоном Коминтерна в 1943 г.) И лишь после того, как диктатор увидел, что невозможное свершилось, что вооруженный народ послушно сдает винтовки и возвращается в колхозное стойло, он понял – это Победа. Великая победа, полная и окончательная. Если эти люди, имея в руках 7 миллионов винтовок, не сковырнул его, как клопа, то кто же тогда может воспротивиться его державной воле? То была великая победа, и Сталин решил отпраздновать ее с настоящим размахом кавказского человека – закатить "пир на весь мир".

Тысяча гостей (это не метафора, а строка из официального отчета) была приглашена 24 мая 1945 г. в Большой Кремлевский дворец. "Широкая мраморная лестница, устланная красным ковром, свет бесчисленных люстр, отражающийся в позолоченных украшениях, украшенные цветами, празднично сервированные столы в Георгиевском зале" – так в своих мемуарах описывает этот "валтасаров пир" авиаконструктор А.С.Яковлев. Официальное название мероприятия: "Прием в Кремле в честь командующих войсками Красной Армии". А вы как думали? "Города сдают солдаты, генералы их берут". Разумеется, победили командующие…

Празднество началось в 20-00 и продолжилось далеко за полночь. Было провозглашено 25 (двадцать пять) тостов. Выпили за товарища Сталина и большевистскую партию, за "всесоюзного старосту" Калинина и за "руководителя нашей внешней политики" (тост в честь Молотова произнес сам Сталин), за маршалов и наркомов, командующих фронтами и флотами, за членов ГКО и членов Военных советов. Третьим по счету был провозглашен тост за… горняков Польши! Горняки оказались тут как тут, "в красочных народных костюмах" (правда, без отбойного молотка на плече) и "хором исполнили польскую заздравную песню". Ай да горняки!

На этом пиру забыли лишь тех, кому любые слова, да и вся эта мишура мирской суеты, были уже не нужны. В такое трудно поверить, это невозможно себе представить – ведь в Георгиевском зале присутствовали же и настоящие, боевые генералы – но в тот праздничный вечер о погибших солдатах не вспомнил никто. Никто не предложил встать и молча выпить за тех, кто навсегда остался на окровавленных полях войны. Они уже не были нужны "командующим войсками"?

И вот тогда, когда "градус" мероприятия перевалил за красную черту, когда 25 рюмок было опрокинуто в луженые глотки, слово взял сам Хозяин. Как пишет уже упомянутый нами А.С.Яковлев, "как только он встал и попытался говорить, его слова утонули в громе аплодисментов… речь Сталина постоянно прерывалась долго не смокавшими овациями, поэтому его короткий тост занял чуть ли не полчаса. Наконец Сталин не выдержал и засмеялся: "Дайте мне сказать, другим ораторам слово после предоставим". И новый взрыв аплодисментов…"

Товарищ Сталин был в питие умерен, а уж с годами и вовсе переключился, главным образом, на "Нарзан". Своих гостей он поил нещадно – что правда, то правда, но сам, как можно судить по воспоминаниям Черчилля, едва притрагивался к бокалу вина. Но в тот вечер, празднуя свою великую победу, Сталин был пьян – нет, не от вина, разумеется, а от куража. И посмотрев на своих гостей (многих, многих из них ждали тюрьма или расстрельный подвал – и председателя Госплана Вознесенского, и бывшего маршала Кулика, и генерал-полковника Гордова, и главкома ВВС Новикова, и маршала авиации Худякова, и наркома авиационной промышленности Шахурина), он откровенно признался им в том, как ему повезло. Сказочно повезло товарищу Сталину с этим народом:

"Я пью за здоровье русского народа не только потому, что он – руководящий народ, но и потому, что у него имеется здравый смысл, общеполитический здравый смысл и терпение. У нашего правительства было немало ошибок, были у нас моменты отчаянного положения в 1941-42 г.г, когда наша армия отступала, покидала родные нам села и города… Какой-нибудь другой народ мог сказать: "Ну вас к черту, вы не оправдали наших надежд, мы поставим другое правительство, которое заключит мир с Германией и обеспечит нам покой. Это могло случиться, имейте в виду.

Но русский народ на это не пошел, русский народ не пошел на компромисс, он оказал безграничное доверие нашему правительству. Повторяю, у нас были ошибки, первые два года наша армия вынуждена была отступать, выходило так, что не овладели событиями, не совладали с создавшимся положением. Однако, русский народ верил, терпел, выжидал и надеялся, что мы все-таки с событиями справимся. Вот за это доверие нашему Правительству, которое русский народ нам оказал, спасибо ему великое. За здоровье русского народа!"*

Про эти "сто грамм за русский народ" я еще слышал сам, слышал от советских людей, очарованных такой сказочной щедростью и добротою Великого Вождя. А вот в календаре этот день, 24 мая, никак не отмечен. А зря. Это важный день в нашей истории – день победы Сталина над Россией.

 Марк Солонин

---

* Текст цитируется по подлинной неотредактированной стенограмме; впервые опубликована В.Н. Невежиным (см. В.Невежин, "Сталин о войне. Застольные речи 1933-1945 г.г." – М. Яуза-ЭКСМО, 2007 г.) 

http://www.solonin.org/article_tretiy-den-pobedyi